Коли вчителі перестануть учити,

                                                    учні нарешті зможуть учитися.

Франсуа де Ларошфуко

Є жартівливий афоризм: «Освіта — це те, що залишається, коли все вивчене забуте». У цьому жарті є велика частка правди. Дійсно, що може залишитися в голові людини, яка, намагаючись запам’ятати максимальну кількість фактичного матеріалу, забула його, відповідно до фізіологічних законів вищої нервової діяльності і основних принципів організації навчального процесу в нашій країні.

Сьогодні освіта — це класно-урочна система, орієнтована в основному на засвоєння знань, формування умінь, навичок, а не на розвиток творчої особистості. На мою думку, за останні двадцять-тридцять років життя не просто змінилось, воно стало іншим. Постійне оновлення інформації та колосальні темпи її нагромадження зумовлюють потребу в таких членах суспільства, які здатні гнучко й оперативно адаптуватися до нових вимог, адекватно реагувати на нові заклики навчатися впродовж усього життя, розвиватися та творити. Але головне — змінилось соціальне замовлення школи: «Від людини, що знає — до людини, що вміє».

Я вважаю, що істина повинна бути пережитою, а не викладеною і завченою. Тому сучасних методик уроку рівно стільки, скільки компетентних учителів. Бо кожен з нас шукає свою, ту, що відповідає його інтелекту, темпераменту й досвіду.

У світовій педагогічній практиці існує багато методик ефективного навчання. Але всі вони так чи інакше — це нова комбінація старих елементів. Адже вся музика людства — це поєднання семи нот, усі намальовані картини — це поєднання всього трьох основних кольорів, мільйони білків у живих системах — це комбінація двадцяти амінокислот...

Отже, сучасний урок — це мистецтво поєднання методик та прийомів, які дають змогу учителю відкрити учню самого себе й самореалізуватися.

У сучасному світі молодь як ніколи потребує вміння розв'язувати складні проблеми, критично оцінювати обставини, порівнювати альтернативні точки зору та приймати зважені рішення.
Аналізуючи навчальну діяльність, я помітила, що більшість школярів не вміють у процесі навчання самостійно виділяти найважливіші структурні елементи знань, встановлювати причинно-наслідкові зв'язки між ними. Отже, після закінчення навчального закладу замість структурованої, усвідомленої системи знань вони, як правило, володіють сукупністю розрізнених, механічно запам'ятованих відомостей, що ніяк не можуть пов'язати з життям.

  Нині завданням освіти є навчити дитину мислити критично, бо світ стає дедалі складнішим, а обсяг інформації, яку засвоюють учні, з кожним днем збільшується.  Не тільки ефективно здобувати нові знання, а й критично й реально досліджувати нову інформацію, аналізувати й відбирати її, оцінювати нові ідеї, вирішувати, що важливо, а що ні, визначати загальну цінність нових знань на основі власних потреб і цілей.

Застосування сучасних інтерактивних технологій навчання дозволяє  будувати уроки в сучасному навчальному закладі на зовсім новому рівні. Методика критичного мислення визначає найважливіші вміння, якими учень повинен оволодіти впродовж навчання:

          • порівнювати, протиставляти, зіставляти, визначати незрозуміле, вміти шукати вихід зі складних становищ;

          • висловлювати ставлення до того, що бачить, спостерігає, робить;
         • шукати літературу з питаннь, які цікавлять;
         • знаходити в книжці потрібну інформацію;
         • проводити аналіз висновків з інформації;
         • розробляти систему доказів на підтримку відповідної точки зору;
         • приймати рішення, яке ґрунтується на доказах.

       Учень, який має критичне мислення, на основі власного, хоч і невеликого, досвіду формує особисту думку. Під час використання методик критичного мислення учні є активними учасниками навчального процесу, в них формується самостійність і творчість, помітно посилюється бажання розширити та поглибити знання. Учні невимушено засвоюють інформацію й використовують додаткову літературу.

Я впевнена, у процесі навчання важливо не тільки сформувати пізнавальний інтерес, а й зберегти його на всіх етапах уроку. Єдиним джерелом творчості на уроці – це особистість вчителя, а центром - ЯДРО:

Я – я хочу знати (цікавість)

Д – діяльність

Р – ризик

О – опора

Для того щоб розвинути ЯДРО у своїх учнях я намагаюся не втратити зацікавленість та відкритість до нового.

Хочу навести декілька прикладів методів формування критичного якими користуюся найчастіше.

Методи формування критичного мислення учнів

Метод «Мозкової атаки» ідеально підходить для актуалізації знань учнів. У парах, малих чи великих групах швидко генеруються та фіксуються усі ідеї щодо заданої теми. Вчитель презентує загальну проблему або чітко формує проблемне питання, яке краще записати на дошці. Усі ідеї без винятку беруться до уваги, ніякої критики, підходить усе. Під час «Мозкової атаки» для активізації роботи учням можна запропонувати такі правила:

— намагайтесь зібрати якомога більше ідей щодо вирішення задачі або проблеми;

— змусьте працювати свою увагу: не відкидайте жодну ідею тільки тому, що вона суперечить загальноприйнятій думці;

— не обговорюйте, не критикуйте висловлювання інших, не намагайтеся давати оцінку запропонованим ідеям.

Метод “Розминка” – може замінювати організаційні моменти класичного уроку, а також використовуватись як зв’язкова ланка між різними етапами уроку. Головна функція – створення сприятливого мікроклімату для творчості.

Приклад №1. “Обговорення крилатих фраз”, які можуть не бути пов’язані з темою уроку. Активізує спілкування не вчителя й учнів, а особистостей.

Наприклад:

“Найважливішим завданням цивілізації є навчити людину правильно  думати.”

Томас Едісон

“Є десятеро людей, упевнених, що цього бути не може. І напевно знають це. Потім приходить один, хто цього не знає… От він і робить відкриття.”

Альберт Енштейн

Приклад №2. “Закінчити речення одним словом”

Перед початком уроку пропоную учням заручитися підтримкою своїх однокласників у навчальній діяльності. Для цього пропоную закінчити речення одним словом: “Я бажаю тобі…”.

Приклад №3. “Спочатку було слово”.

Головна мета – активізація розумової діяльності учнів. Пропоную учням слово, яке може бути назвою теми уроку, ключовим словом уроку чи поняттям, яке застосовується на уроці. З літер цього слова учні повинні створити нові слова.

Метод “Обери зайвого” – учням пропонуються тріади, в яких вони повинні обрати зайвий вираз і пояснити свій вибір.

Наприклад, тема “Прості речовини. Кисень. Водень”:

Безбарвний, легший за повітря, підтримує горіння.

Розчинний у воді, важчий за повітря, вибухонебезпечний тощо.

Метод “Асоціативний кущ” – асоціація спонукає до вільного і відкритого мислення. Тому цю стратегію рекомендується використовувати на етапах актуалізації і рефлексії. Стратегія використовується як за групової роботи так і індивідуально.

Для складання асоціативного куща слід дотримуватися таких правил:

• Записати на дошці чи аркуші в центрі ключове слово (фразу), обвести його (її) колом чи прямокутником.

• Записати всі слова (фрази), які спадають на думку.

• Поставити знаки питання біля частини куща, в яких є невпевненість.

• Записати або обговорити всі ідеї, які є чи скільки дозволяє час.

Метод "Знаємо-хочемо дізнатися-дізналися" – у процесі роботи учнів спочатку просять подумати над тим, що вони вже знають з теми цього уроку,  поставити запитання до цієї теми та знайти відповідь на ці запитання. Під час роботи учням пропонують заповнити таблицю:

Що знаємо?

Про що хочемо дізнатися?

Про що дізналися?

Метод"Дошка запитань"   - вчитель вивішує великий аркуш паперу на видному місці в класі, де учні можуть записувати запитання, які виникають у ході обговорень під час уроків. Мета полягає в тому, щоб учні могли записати будь-які свої запитання, що виникають у них, коли вони беруть участь в обговоренні, читають щось самостійно за власним вибором чи дорученням вчителя, виконують інші завдання. Складений учнями перелік запитань може стати матеріалом на уроці узагальнення й систематизації знань. У цьому переліку вчитель може знайти цікаві варіанти ключових та тематичних питань, які він зможе використати при вивченні цієї теми наступного навчального року .

Метод "Атака на вчителя" –  після вивчення нового матеріалу вчитель оголошує учням, що зараз вони поміняються місцями- учні будуть ставити питання, а вчитель відповідати на них. Висувається умова- вчитель буде відповідати тільки на цікаві запитання. Ця умова якраз і стимулює учнів складати запитання проблемного характеру.

Метод "Атака на учня" – різновид наведеного вище методу. При використанні цього варіанта в ролі опитуваного опиняється один із учнів.
Метод "Листування" –  учні обмінюються між собою питаннями, на які потрібно дати письмову відповідь. Так відбувається листування протягом встановленого вчителем часу.

Психологічні аспекти обговорюваної теми достатньо глибоко проаналізовані у відповідній літературі, тому мені залишається лише порадити читачам звернути увагу на матеріал О. Пометун "Запитання як найважливіший спосіб взаємодії вчителя й учнів".

Метод “Дерево рішень” – на дереві, намальованому на магнітній дошці, прикріплено листочки з паперу, зі зворотного боку яких написані запитання. Об’єднайтеся у пари (або групи), зберіть на дереві по запитанню-листочку й опрацюйте їх, шукаючи відповідь у підручнику. Можлива консультація вчителя. Кількість опрацьованих листочків-запитань визначить рейтинг групи. Колір листка відповідає кольору, який обрала собі кожна група. Послідовність відривання листків указано на листковій пластинці цифрами.

Отже вміння мислити критично просто необхідне сучасним учням для реалізації себе як особистості і для досягнення максимального успіху.

І ще, шановні колеги, на завершення я хочу вам побажати:

«Знаходьте час для веселощів. Це — музика душі».
«Знаходьте час для роздумів. Це — джерело сили».
«Знаходьте час для навчання. Це — шлях до зірок».
«Знаходьте час для дітей. Це — шлях до молодості душі».